І горде панство, і покірне рабство –
дві сторони медалі для єства,
освяченого духом християнства
перед верховним ликом божества.
Живим би жити. Мертвим, кажуть, царство
небесне, Боже і на всі віки.
А там, де царство – зверху буде панство,
а знизу – все ті ж самі кріпаки.
Нема куди подітись в цьому світі
всім добрим людям від лихих панів.
І потойбіч всі грішні посполиті
навряд чи будуть вищі від рабів.
Навряд чи зміниш душі заскорузлі,
хоч каялись, божились і клялись.
Що на землі зав’язано у вузлик
те й в небі змоделюється колись.
Тому і пекло грішників чекає,
що на землі не бачили добра.
Та ж ось воно –
на кінчику пера.
Як тільки смеркло – паничів до раю,
рабів – до пекла.
І я точно знаю,
що й тут настала б золота пора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455584
Рубрика: Балада
дата надходження 20.10.2013
автор: I.Teрен