* * *
Безсоння солодкого спомин
гойдає завісу жалю.
Думок, почуттів теплу повінь
ніяк не спиню, не втаю.
Безодня між нами.
Ми ж – близько.
Воркочуть гарячі серця.
Ген мрій закодована низка –
любовний роман без кінця.
Моє одиноке безсоння,
мій смутку,
розвійтесь, молю.
Як тяжко в недолі без сонця…
Як ніжно та гірко люблю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455606
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2013
автор: Олександр ПЕЧОРА