Десь за обрієм, вдалині,
Хтось веселую пісню співа.
В унісон би хотілось й мені,
Та розбите життя не дава.
Марно рветься співати душа,
Марно звуки сплітає в букет.
Адже груди дають відкоша -
Знемоглися вже наперед.
Надто рано почав я літати
За жар-птахом землі ідеалу.
І на щастя став нарікати,
Хоч прожив надзвичайно мало.
Надто рано з палким бажанням
Я шукав похмурої днини.
А тепер замість співу - ридання
Обезсиленої людини.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Далеко-далеко от меня
Кто-то весело песню поет.
И хотел бы провто́рить ей я,
Да разбитая грудь не дает.
Тщетно рвется душа до нея,
Ищет звуков подобных в груди,
Потому что вся сила моя
Истощилась еще впереди.
Слишком рано я начал летать
За мечтой идеала земли,
Рано начал на счастье роптать,
Разбираясь в прожитой дали.
Рано пылкой душою своей
Я искал себе мрачного дня
И теперь не могу вторить ей,
Потому что нет сил у меня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455622
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 20.10.2013
автор: Роман Селіверстов