Це безглуздо співати із луною в унісон.
Це безглуздо годувати землею Боже небо.
І так смішно забирати у безсонних сон.
Й випивати зміст думок, про секс, любов,
Вино чи хибну кров.
Ту кров яка рікою до Голгофи вознесе.
Або у протиставлені цих слів.
Повернеться в затоку рок.
Тяжкий, покараний тягар
Під вічним зорепадом на спині.
Тягнути нема ніг, летіти нема крил.
Чи то промок, чи то не той замок.
Не ті пісні, не той псалом, за вчив, а він не підійшов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455749
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2013
автор: Максим Жембровський