Ось наші з тобою два різних неба –
вони мають свої унікальні риси,
ось наші з тобою два різних сонця –
кожне по-своєму гріє і висить.
Ти побачиш моє особисте сонце,
і захочеш відтяти від нього промінь,
поженешся за світлом своєї мрії,
а воно мені застрибне за комір.
А воно сховається по кишенях,
я не проти мінятись жалем і щастям,
але сонце і небо – це те останнє,
що повинно залишитись різної масті.
Бо ці речі мені, як частини тіла,
як мої відбитки, як моя сльоза,
може ти не віриш, але я вірю
в те, що трохи поза, а може й за.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455758
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.10.2013
автор: Марія Родінко