Прийнято думати, що наші рідні завжди бажають нам добра. Для них ми маємо бути найкращими. Якщо Ви єдина дочка, як часто мама говорила Вам, що Ви гарна? Чи говорила взагалі?
Як розуміти прояв любові, коли на тебе кажуть «невдаха»? З кожним днем потроху починаєш розуміти, що ти не розумієш нікого. Та й самого себе розумієш рідко. Людино – ти хто? «Ти знаєш, що ти людина?.....» - так, слова з вірша доречні, але тільки для тих, хто ще не встиг здати рештки свого мозку в «ломбард сучасного розвитку». А навіщо в наш час думати? За тебе це й так зроблять, а коли ти без думок – вимого до тебе менше. Тікаєш від відповідальності хоча б за щось? Десь ми це вже чули…. А, точно, від себе самих.
«Нікчема, що відповідає за своє життя» - звучить коротко і занадто відверто. Чому? Хіба не це мені сьогодні сказали по телефону? Пробачте, знов здалося. Точно, це ж так треба! Саме так ви всі зміцнюєте мою особистість. Знову невдячність з мого боку, знову я неправильно все розумію. Все ж для мене в цьому світі – широкі дороги, знайомства, і нарешті, перед самою метою, - закриті наглухо двері. «Стукай, і тобі відчинять» - так, я теж знаю ці слова. Обізвіться хоч хтось один, кому ці слова допомогли. .. Думаєте, різкувато сказано? Може, ви і є те саме «виключення з правил»? Точніше, з життєвої закономірності? Ой, ледь не забалакались, так хто ж буде стукати в ці двері? Та сама «нікчема»? Звісно, з таким ім’ям їй не позичати впевненості в собі….. Саме так загартовується дух переможця, лідера! Ні?! Не виходить? Чого це? Знову ти все перекручуєш! Це з любов’ю на тебе сказали «нікчема». Ей, ти….! Тобто, як тебе кажеш звати ? Ні, не Нікчема, твоє справжнє ім’я, те, яке тобі з любов’ю подарували в День народження….
Цю кашу почали варити давно. Кожного разу, здається, вона от-от збіжить… Але ні. Хтось знову промовчить, сховає образу в собі.
А хтось так і не зрозуміє, що кожній людині – сильна вона духом, чи слабка, потрібна підтримка. Віра в те, що вона на цей світ з’явилась не просто так, хай коли і за яких обставин це б не сталося.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455791
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2013
автор: Руслана Лукаш