Я вийшла зранку в двір. Висіли хмари.
Дерева спали в сіроокій млі,
Покручені і чорні, мов примари.
І сум пробігся по моїм чолі.
Листки внизу. Гілки, мов після лінчу.
Стиснули серце обручем жал́і.
Подумалось, отак і я заќінчу
І моє тіло зогниє в земл́і.
Але в пол́удень сонце засвітило.
Підкинув дров у ватру Сонцепік.
І змився сум, мов під водою мило.
Пробіг по жилах життєдайний сік.
Лінч - від слова лінчувати, вчиняти самосуд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455998
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.10.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)