Мій вечір

Зустрічає  завжди  ясним  світом  очей-ліхтарів.
Завжди  чорного,  чи  темно-синього  кольору  снів.
Він  похмурий,  та  завжди  привітний.  
Він  звучно  мовчить.
Каже,  довго  не  можна.  
Бо  я  збожеволію  вмить.
А  мені  все  одно.
Бо  я  звикла,  бо  я  так  люблю.
Я  з  ним  ладна  до  ранку  гасити  тривожність  свою.
Дум-птахів  відсилати,
Що  комусь  у  небо  летять.
Під  рукою  його  подолаю  я  будь-який  шлях.
Він  дістане  скарбницю...
Відкрию...  Там  спогади  літ.  
Заховаю  той  скарб  під  подушку.
Там  цінне  лежить  -  
Дідусева  тільняшка,  годинник  і  щось  для  думок.
Повертаюсь.  Ну  що?  Біжімо?
Хто  скоріш  до  зірок?
Він  сміється.  Зайдемо  на  каву.
Терпку.  І  без  мрій.
Зовсім  інша  ти  стала...
Можливо...  та  й  ти  не  такий.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456012
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2013
автор: Юліанка Бойчук