С. Есенин. "Я зажег свой костер" (Переклад на українську мову)

Ватру  я  запалив,
Спалахнуло  раптово.
Язички  навсібіч
Розлились  колисково.

Відступила  імла
Поза  межі  буття.
У  знеможених  грудях
Заіскрилось  життя.

Серед  тріску  жарин
Безнадійна  печаль
Обернулася  піснею,
І  полинула  в  даль.

Від  веселого  полиску
Очі  я  закриваю.
І  згадавши  свій  сум,
Тихо  пісню  співаю...

Знов  навколо  імла,
Стихло  все,  догоріло.
Лиш  безбарвна  зола
Від  вогню  уціліла.

Знову  смуток  і  тУга
Переповнюють  груди.
І  журлива  недуга
Підступа  звідусюди.

Знаю  -  буде  гроза,
Серце  ж  бо  защеміло.
І  скотилась  сльоза
На  багаття  зотліле.

[b]Текст  оригіналу:[/b]

Я  зажег  свой  костер,
Пламя  вспыхнуло  вдруг
И  широкой  волной
Разлилося  вокруг.

И  рассыпалась  мгла
В  беспредельную  даль,
С  отягченной  груди
Отгоняя  печаль.

Безнадежная  грусть
В  тихом  треске  углей
У  костра  моего
Стала  песней  моей.

И  я  весело  так
На  костер  свой  смотрел,
Вспоминаючи  грусть,
Тихо  песню  запел.

Я  опять  подо  мглой.
Мой  костер  догорел,
В  нем  лишь  пепел  с  золой
От  углей  уцелел.

Снова  грусть  и  тоска
Мою  грудь  облегли,
И  печалью  слегка
Веет  вновь  издали.

Чую  -  будет  гроза,
Грудь  заныла  сильней,
И  скатилась  слеза
На  остаток  углей.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456023
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 22.10.2013
автор: Роман Селіверстов