Давно вже півні проспівали,
А зорі ще горять, горять…
Молочним маревом тумани
У небуття своє спішать.
Біліють зорі, місяць блідне,
На ртутній площині води
Прорізалася пляма світла,
І зникли безвісті зірки –
То сонце вийшло із-за степу,
З темниці чорної землі.
В штанятах чорних, мовби з крепу,
Лелеки бродять по воді.
Чому так радісно і важко,
Ваше Величносте краса,
Чи не тому, що зранку парко
І відгукнеться десь гроза?
Можливо, тільки радо бачу,
Хмаринкою біжить Вона,
І, хоч скрипить десь поряд качур,
Моя виспівує душа!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456032
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.10.2013
автор: Г. Король