Ще не поблякли зелені
бра приморожених вільх.
Крони оголених кленів
золото сиплять до ніг.
Сонце останні привіти
нам посилає з небес.
Йдемо прощатися з літом.
В кожного свій інтерес.
В тебе – по вигляду неба
знати усе наперед.
В мене – тягнутись до тебе,
начебто бджілка на мед.
В мене ще – гратися листям,
наче я тутки сама.
В тебе – дивитись намисто
те, що у мене нема.
Разом – на гору піднятись
хай не таку вже й стрімку.
В мене –з тобою обнятись,
ставши удвох на пеньку.
Потім – тобі причаститись
і не сміятись – мені.
Потім удвох роздивитись,
що онино вдалині.
Грона горобини тліють
на перехресті вітрів.
Мрії – у вирії слів.
Очі усе розуміють,
та відгадати не сміють,
що ти ще
не
зрозумів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456124
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.10.2013
автор: I.Teрен