Заглядає осінь до моєї хати,
На себе оділа с позолоти шати,
Вишня стрепенулась, листя полетіло,
Стукає у вікна яблуня не сміло.
Мовби порятунку хоче попросити,
Голе її гілля теплом обігріти,
Калина схилилась в воду заглядає,
Яка вона гарна соловей не знає.
Він собі полинув у теплу країну,
Геть забув про неї червону калину,
Не журись, калино, не журись кохана,
Ще настане зустріч для тебе жадана.
Осінь порядкує, всюди заглядає,
У кожен куточок і втоми не знає.
http://antonina.in.ua/index.php/pejzazhna-lirika/360-zaglyanula-osin.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456135
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.10.2013
автор: Антоніна Грицаюк