Як ти, золотко,
Хто тобі гріє чай
У теплих долонях,
Хто тебе сонну
Цілує у скроню?
Хто тебе ніжно
Цілує у руки?
Сьогодні вже
Друга осінь розлуки,
Після якої друга
Зима.
Я маю надію, що ти
Не сама
Ночуєш між стін
Своїх поверхівок,
Що ти торкаючись його
Стінок
Грудної клітки
Бентежиш душу
Собі і йому,
Бажаєш спокійного
Сну,
Він тихо цілує тебе у вії,
І щоб у Вас були
Спільні надії:
Частіше молися й
Частіше прощай,
Бо хто тобі, золотко,
Грітиме чай?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456438
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин