Пізня осінь

Золото.
Наче  сколоте,
Під  ногами.
Небо  вилилось,
Перевтілилось
Вниз  струмками.
СтОвбури
Розчиняються
Геть  у  хмарах.
Сяйвом  золота
Непрозорого
Душі  марять.
Враз  засліплює
Як  лелітками
Неба  прОсинь.
Павутинками
Хмари  виткала
Пізня  осінь.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456478
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.10.2013
автор: Ірина Лівобережна