Свої докази себе вже не виправдовують,
Прийшов час відкрити завісу реальності.
Беззвучні сльози кімнату знову затоплюють,
Думки займають філософські парадоксальності.
Зникають відчуття часу і простору
Губиться світ у протоці марева.
Маленькими кроками ідеш по ножеві гострому,
Зірватися вниз простіше ніж дістатися зарева.
Рожеві окуляри безмежність дій твоїх сковують,
Затьмарює світло та гірка, дика правда.
Свої докази себе вже не виправдовують,
Тебе обіймає власна кривава зрада.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456534
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2013
автор: Чеширський котик