Вона розріже навпіл їхнє небо
І скаже: «Ти в своє тепер лети!
В мої же за́мки стукати не треба,
Не опущу до ніг твоїх мости»
Розпустить Сонце і змотає два клубки.
«Як хочеш – то ховай своє у скриню!
Моє ж – сльозини випиватиме гіркі,
Аби не проросли вони полиню»
Зірки порозкладає в різні ящики.
«Як хочеш – то рахуй свої до скону!
Мої ж, космічні мерехтливі світляки,
Гулятимуть зі мною по перону»
Вона розділить все-все-все,
І душі, й посуд, всі цілунки…
Колись писали долі їх одне есе…
Колись… Тепер вони вже дві чарунки…
[b][i]Чарунка [/i][/b]- [i]ячейка[/i]
жовтень 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456627
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2013
автор: Іра Рося