Душа і серце розривається на клаптики,
від простого, проте нездійсненного бажання.
Вже набридли ці життєві графіки,
інколи хочеться простого мовчання.
Простого мовчання, тихого сну,
без темного марева в голові.
Дещо із пам'яті ненароком зітру,
а дещо я все ж залишу собі.
Залишу собі свої мрії безкрилі,
навряд чи вони колись полетять.
І не тому, що вони в мене ліниві,
чи я їх не хочу кудись відпускать.
А хочеться, хочеться, хочеться тиші,
забутись, заснути, втекти звідусіль...
Лиш чути тихенько шкребочуться миші,
і щедро на рану хтось сипле все сіль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456751
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2013
автор: Інна А.