я тут постóю в під`їзді до ранку,
звісно, якщо ти не проти.
чи віднайду погорілу альтанку,
затамувавши там подих.
місяць прилип до брудного ґанчіря:
не запалало. вологе.
ти запевняла сильніш в перемир`ї,
але мені ти не згодна.
ми недобачили, як перехожі
заздрість несли товстошкіру.
мали свої відокремлені ложі,
але на двох недовіру.
а відтепер їхнє слово - порада,
а моє ліжко — бесідка.
ти — серед друзів своїх на естраді.
киньте їй хтось бодай квітку.
руки тримають мою ляльку Вуду,
колють, бентежать і досі.
справа у тому, що деякі люди
гарну обкладинку носять.
те, що всередині було — не спало,
ґавило й марило очі.
з часом мені більше імпонувало
в пáрку проводити ночі.
я привітаю ранкових собачок,
їхніх міліціонерів.
долі всміхнуся, але не заплачу,
вдосталь розстрачено нервів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456770
Рубрика:
дата надходження 26.10.2013
автор: Митрик Безкровний