За що так караєш мене Ти, Господи, скажи причину,
Чим же кару таку, яким гріхом її я заслужила...?!
Із великого кохання народжений же був ти, сину,
Та, правда, і безпідставна ревність його таки губила.
І бились ми тоді на спілку до синців, бувало, і до крові,
Ні в чому я не уступала десять років батькові твоєму.
Потому в любощах мирились, така то, сину, сила любові,
Щоб загодя відновити бій, кожен наполягав на своєму.
І ось, на дозу, забрав все до копійки ти, сину, з хати
І я уже не плачу, не має більше сліз, лиш біль в душі.
За все мене, за все його Ти, Господи, зглянься і прости,
Він же мій син, мій хрест, який маю нести, я ж йому мати...
27.10.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456849
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2013
автор: Валентина Ланевич