Осінній вальс

Ми  -  діти  природи  і  пори  року  дуже  часто  перекликаються  з  певними  етапами  нашого  життя.
Треба    тільки  навчитись  цінувати  кожну  мить,  ніколи  не  шкодувати  за  прожитим  і  любити  усі  без  винятку  пори  року.
Кілька,  близьких  мені  людей,  відмічають  цього  року  40-річчя.  Тож  їм  моє  вітання.    





Вдягнула  осінь  золоту  фату,
духмянком  вжинку  підкропила  щоки,
взяла  тебе  успішну,  молоду,
й  ввела  у  зал,  що  зветься  "Сорок  років".
Маестро  вітер  палички  підняв.
змахнув  легенько  і  до  ніг  зівсюди
посипалися  нотки  і  листва,
а  музика  обняла  попід  груди.
Вже  легінь-жовтень  кличе  у  танок,
галантно  руку  гріє  у  долоні,
підняв  за  стан  і,  начебто  пушок,
кружлятимете  вдвох  над  оболонням.
Лиш  не  сумуй,  що  дні,  наче  листки,
жовтіють  швидко  і  летять  додолу,
бо  золоті  у  осені  роки
і  чудо-вальс,  і  море  барв  довкола.  



 -------------------



Вишивала  осінь  по  хрестику  долю,
підбирала  барви,  золотила  тло.
Cкільки  було  щастя  -  ниточками  болю
вишивала  вперто  і  добро  і  зло.
Все,  що  пережила,  все,  що  відстраждала  -
хрестиками  долі  все  на  полотні:
і  кохання  зливи,  і  розлук  заграви,
радість  материнства  і  тривоги  дні.
У  цих  візерунках  пів  життя  таїться,
все  на  рушничкові,  вишитім  потай,
рівно  сорок  років  візерунок  в"ється
й  двічі  ще  по  сорок  в"ється  ще  нехай!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456877
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2013
автор: Борода