Я себе відганяю й до себе йду.
Наче річку одну вкотре вже перехожу.
Бо, звичайно, не раз у житті ще впаду,
та лишатись на місці не хочу, не можу.
Надто часто зі мною кава і чай -
мої ліки від втоми увечері, вранці.
Я піду, щоб змінитись, а вдома лишу
золотий наліт у холодній чашці.
Тепер же прошу, зустрічай дитя,
що ласкою й турботою зігріте.
Минуле і майбутнє - це твоє життя,
тож прийми як належне, егоїстичний світе.
Набрид телевізор. Весь час щось говорить.
Там очі бездумні вогнями горять.
Випуск новин завжди все спотворить,
а в міс України зуби блищать.
Та ні, я не заздрю, у мене осінь.
Я хочу закутатись в теплий беж.
Абонент недоступний зараз, зовсім.
Він відмовився від послуг мереж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456931
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 27.10.2013
автор: teodora_daisy