Я попросила Землю вкрасти мою пам'ять,
Коли сховала босі ноги у траву.
Я так хотіла загубити все, що ранить,
Все, через що лише існую, не живу.
Я попросила, щоб розвіяв Вітер думи,
В яких від туги серце захлиналось,
Які проймали наскрізь, ніби струмом,
І знову десь по закутках ховались.
І я просила Сонце в небі світле,
Щоб знищило вогнем мої печалі,
Чи щоб могла принаймні зрозуміти
Чому мені життя це посилає.
Та Сонце мовчки бавилось промінням,
Не чуло в високості моїх слів.
Знущався Вітер тихим шарудінням,
А відповіді мовити не смів.
Від холоду вже заніміли ноги,
Та чую: лине від Землі тепло.
"Я заберу усі твої тривоги,
Якщо у світ нестимеш лиш добро".
26.10.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456982
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2013
автор: Таня Кириленко