Дівчинка мала 5 років
Але була нещаслива.
Її засмучували
Потоптані людьми мурахи
Бездиханні метелики однокрилі
Голодні бездомні бабусі
Бездомних бабусь собаки
Бездомних бабусь діти,
Які продали їх хати.
Бездомних бабусь внуки,
Які не знають палати,
Де вони помирають
Самотні й нещасні.
Зруйновані у піску вежі.
Маленькі ненароджені діти,
Які непотрібні нікому.
Чорноокі люди.
Попи, вічно спустошені храми.
І бомби.
Дівчинка ходила містом
І заглядала у чужі вікна
Вона хотіла усім розказати
Що не можна так голосно радіти
Коли поруч зриваються бомби
І помирають чужі діти
Старіють чиїсь бабусі
Виють голодні собаки.
Дівчинка мала 5 років.
Вона не любила бомби.
Вона хотіла у космос.
Дівчинку звали Совість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457012
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2013
автор: Сонцетінь