Забагато власної думки,
і за думками не встигаєш.
Забагато брехні, за правдою теж не встигаєш.
Забагато себе... у дзеркалі, -
ти себе виставляєш дурним, а НАВІЩО?
Для себе, чи для когось ти?
І хто цей "когось", рідні і близькі, чи інші? Чи ні?
Для кого ти й для чого ти живеш на цьому світі?
Для чого і для кого цей прекрасний світ дає усе?
Пливеш, кидаєш і плюєш, ти незважаєш, бо забагато ТИ, не забагато для ТЕБЕ?
Не забагато для СЕБЕ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457026
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2013
автор: Софія Саєвич