Зникаючи
Розчиняючись в краплях вже давно не насолоди
Летить людина в прірву
Чужих подихів
І....
Відвертаючи погляд на себе
Бачить холодні думки
Які ріжуть.
Розбиваючи дзеркало
Перевертаючи очевидне....
Можливо ні?
Але його розбито.
На атоми.
Десь там
у вічності підсвідомості
не склеяться
Ніколи.
Лише...
Німа байдужість
огортає
не дозволяючи хоча б
просто існувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457076
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.10.2013
автор: Загублена в собі