Свіча пам’яті (…друзям, що пішли у вічність…)

Я  запалю  тихенько  пам'яті  свічу,
Як  перед  Господом  навколішки  тут  стану.
Сердечний  біль  і  жаль  у  грудях  замовчу
Із  небуття  твоїм  іменням  я  повстану!

Хай  сколихнеться  свіччин  вогник  у  душі,
Недоторканного  в  уяві  лиш  торкнуся,
І  образ  твій  змалюю,  виведу  в  віршІ,
І  в  своїм  горі  самотою  захлинуся.

Та  я  подужаю  і  біль  свій  і  печаль  –  
Віддаленієш  від  думок  моїх  з  роками,
Лишивши  краплю  того  смутку  у  очах,
Що  не  змивається  ніякими  сльозами.

Я  вийму  з  пам’яті  прості  твої  слова,
Які,    в  мені  проснувшись,  стали    заповітом:
Йдемо  у  вічність,  проростає  сон-трава,
Та  все  ж  прекрасний  світ  і  в  ньому  варто  жити.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457195
Рубрика: Присвячення
дата надходження 28.10.2013
автор: Олена Бондар (Бондаренко)