І з дощем проллються сльози
В той день, коли ти станеш на коліна
Перед священним вівтарем неволі,
Щоб позбутись слова "вільна".
А дощ ласкатиме твої повіки
І на щоці залишить поцілунок,
Такий гарячий, що й довіку
Тобі все ж не забути той дарунок.
На шиї ніжно колихнеться голуб -
Кулон, що подарований був кимось,
І враз впаде на землю стиха
Твоя сльоза. За нею інші хлинуть.
Ти скажеш, що це все лиш нерви,
Що вперше і востаннє сльози.
Тоді ніхто так і не помітить,
Як у душі вирують грози.
Та дощ все ж заспокоїть твої очі
і душу ніжно вітер залоскоче.
Ти зрозумієш, що в житті так треба.
Що так Всесильний світу цього хоче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457204
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2013
автор: АЙВЕНГО