я не можу змиритися з часом…

Я  не  можу  змиритися  з  часом,
я  не  можу  змиритися  з  долею.
Не  закриють  ночі  прикраси
Мого  серця  зів’ялі  магнолії.
Я  не  хочу  співати  голосно,
Але  тихо  –  це  теж  не  вихід,
Проростають  у  серці  болісно
Вже  нові  і  рум’яні  квіти.
Тільки  небо  захоплене  осінню,
Тільки  трави  скроплені  інеєм,
Заблукали  в  життя  колоссі  ми
Вечорами  шалено-синіми.
Не  без  зірок  і  не  без  місяця,
Але  густо  і  темно  все  ж,
Тільки  осінь  стомлено  дивиться
Сутінковим  оком  пожеж.
Ще  не  все  втрачене  –  вернено,
Що  не  вернено,  те  –  дарма.
Розсипає  терновими  зернами
Смілі  сни  і  несмілі  тьма.
Розійшлися  у  просторі  й  часі
Дива-істини  вірні  колії  –
Не  закриють  ночі  прикраси
Мого  серця  зів’ялі  магнолії.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457224
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2013
автор: URANIA