Вибач, я іноді здаюсь байдужою,
суперечу своїм мріям і переконанням.
Стаю на іншу людину схожою.
(Мабуть, це трохи схоже на зізнання.)
Вибач, що часто даю ляпаса,
зачіпаючи обох одним поривом.
Мені либонь ще болючіше,
бо я ж розряджена пасивом.
І ... знаю, що є така жінка,
яку слухати будеш із захопленням.
Її голос лунатиме дзвінко.
Вона буде мрій віддзеркаленням.
Ти ж запитаєш, чи все це реально.
За які такі заслуги?
Це не весело і не банально.
Відчуєш на тілі прозорі попруги.
Ти зв'язаний по руках і ногах.
Тебе закували в кайдани твої мрії.
Втративши минуле, охопив страх.
Повернути його. Зацвіли надії.
Не солодка тобі новизна.
І гаряча душа вже майже безплідна,
бо потрібна лише вона -
така бліда і така рідна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457253
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2013
автор: teodora_daisy