Ти знаєш, що я люблю каву з корицею
І віриш в мої найсміливіші мрії,
Тому віддаюсь тобі сторицею,
Хоч холод очей твоїх зовсім не гріє!
Ти знаєш як я буваю щасливою
І знаєш чому піддаюсь меланхолії,
Наші зустрічі залишаються зливою,
Бо нас розділятимуть кілометри і колії.
Чекаю! Чекай! І я повернуся колись,
Ти знову згадаєш - люблю я каву з корицею,
І вже не казатимеш мені зупинись,
Себе віддаси мені назавжди, сторицею
© Наталія Шафран
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457284
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2013
автор: Наталія Шафран