Це перший день душної ностальгії.
Стоять зав'ялі квіти на столі.
Понуло похилились рожі білі,
А місяць утопився у вині.
А в чашці чаю плещеться самотність
І в крісло всілася скупа туга,
Біля вікна -любов простоволоса,
Вона стара і хмура, як чума.
У мене вже гостей повен будинок,
Але гуде мовчанка затяжна.
Лиш цокає старий чудний годинник
І ходить гордо зрада, як княжна.
А сірі вікна кліпають шибками.
Учора ти пішов, забравши мрії.
Мені залишилась любов із виразками
І вічний день душної ностальгії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457318
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2013
автор: Олька Оленька