Розтинає небо лезом блискавиця:
Хмари - витинанками, а дощі – нитками,
Позахмарні янголи у своїй скарбниці
Відбивають ритми диво-молотками.
Розтинає лезом душу блискавиця:
Помахом єдиним - геть усі обгортки,
Рятувати буде, це не таємниця,
Досі сподівається, що єство солодке.
Розтинає лезом, розтинає зрання,
Застала ж бо зненацька – тішиться собою,
Задає безглузді дивні запитання,
Я прикинусь сплячою чи взагалі німою.
Посердиться, відступить гнів, її чекають далі,
Поспіхом, в гармидері складе убогі речі,
Прочитає на останок епілог моралі
Й зникне, залишивши в серці порожнечі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457381
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2013
автор: Лія Ладижинська