Той гріх,що рве безодні
І час у парі в пеклі рве котли,
Розбиті келихи,у залишках кагору
Спитім у спокусі,
Блукає поміж люди до цих пір.
Гріх яблуневий і Адамно-Євний,
Що із Гоморри,готики,Корриди,королів,
Чомусь осів і у мені сьогодні...
Нема війни,не має полі брані,
А є мерзене і глухе...
Прости,мій Боже,в котре каюсь,
До поки муза жИва,в чорнильних
п"ятнах і гріхи,
Та я ж блукаю, поміж правди,
Помилуй,Господи, прости!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457406
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.10.2013
автор: Плискас Нина