Так жаль, що не зустрілися раніше.
А я чекала довго, ти ж не вспів.
Роки пройшли і став тепер ти іншим,
Але забуть мене ти не зумів.
І ось тепер в осіннім листопаді
Знов спогадами вітер закружляв.
В осіннім хаосі, в життєвому безладді.
Ти знову, любий, здалека згадав.
Мої ж бажання бачити втомились.
А чаша безнадії через край.
А, може, це так доля поглумилась?
Можливо так. Та ти не проклинай...
У моїм cерці будеш ти останнім.
Бо після тебе іншому не буть!
Тебе візьму за руку на світанні.
Продовжимо з тобою нашу путь.
То не біда, що мало залишилось...
Що осінь сумно дивиться в вікно...
Зустрітися так пізно нам судилось..
Немає слів... Знать, більше не дано...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457474
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2013
автор: Н-А-Д-І-Я