Дід примружив свої очі,
Як той кіт щось там муркоче,
Сонце гріє, аж сміється,
Баба, мов та риба в’ється.
Є в дворі іще роботи,
Це її усі турботи,
Ну, а дід собі муркоче,
Геть робити він не хоче.
– Принеси, діду, води,
Тільки довго не ходи,
Як пішов там і пропав,
Може у криницю впав.
Біжить баба, серце скаче,
Дід стоїть та гірко плаче,
– Чуєш, бабо, от біда,
Висохла уся вода.
Кум устиг іще набрати,
Та пішов додому спати,
Я кручу туди-сюди,
І нема в відрі води.
– Що ти крутиш, старий пень,
Так пройде сьогодні день,
Пригостив кум, що казати,
Не діждеш води набрати.
Із гачка відро кум зняв,
Якось ще води набрав,
А ти тільки брязкотиш,
Над відром стоїш і спиш.
В зад, в перед лиш корба скаче,
Мотря з сміху стоїть плаче,
Опусти відро в криницю,
– Не мели, бабо, дурницю.
Кум всю воду вже забрав,
Він на сонці не дрімав,
– Старе, путо, йди до хати,
Досить людей дивувати.
– Іди світом не копти,
Як ми, бабо, без води?
http://antonina.in.ua/index.php/gumoreski/372-pusta-krinitsya.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457527
Рубрика: Гумореска
дата надходження 30.10.2013
автор: Антоніна Грицаюк