Вологим холодом оков
Скувавши пальці вулиць,
Туман розлився молоком
На тло химер поснулих.
Поодинокі ліхтарі
Кидали світло тьмяне,
Але туман з усіх сторін
Порозставляв капкани.
Із пастки вирватися як?
Імлою оповиті,
До ліхтаря, мов на маяк,
Дерева тягнуть віти.
Та спроби марні: та імла
Поглинула все місто,
Будинків скорчила тіла.
Де ранки пломенисті?
Заждіть...їх час ще не настав,
Ще усміхнеться сонце,
Заграви пишністю вистав
Ще зблиснуть на віконцях.
Поглине ранок темну ніч
Та молоко туману,
І змиє тіні протиріч
Росою на світанні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457630
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2013
автор: Олександр Обрій