Я добре знаю, як душа болить ...
Мені вже осінь вибілила скроні,
А поїзд мчить... так стрімко поїзд мчить.
А я сама стою на цім пероні.
Та все ж як швидко б потяг той не біг –
Зупинка в нього на моїм вокзалі.
Ось і вагон… туди, де перший сніг,
В країну снів несе по магістралі.
Накрию світ лоскутиком добра
Нічного неба шалі-зоряниці,
Зайду в вагон, й скажу собі: «Пора!»
До шибки притулюсь і –
хай насниться…
Я добре знаю, як болить душа.
Нехай рушає потяг, хай руша…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457633
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2013
автор: Олена Бондар (Бондаренко)