[b]Р[/b]озглядаю своє відображення
[b]І [/b]питання ставлю собі:
[b]Д[/b]е ховаються спогади й враження? –
[b]Н[/b]а праотчій батьківській землі.
[b]А[/b]ле ж де вони? Мабуть, в дитинстві:
[b]Ш[/b]кола, вчитель і перший урок,
[b]К[/b]лас, хороші й погані оцінки… Й
[b]О[/b]станній, звичайно ж, дзвінок.
[b]Л[/b]еле, скільки пам’ять в собі тримає!
([b]О[/b], як все те давно було!)
[b]Д[/b]итинство знов у думках виринає,
[b]Я[/b]к старе, добре знайоме кіно.
[b]К[/b]ращі роки давно пролетіли
[b]У[/b] шкільних коридорах оцих.
[b]Є[/b] ще завзяття, натхнення і сили
([b]М[/b]оя пам’ять тримається їх!)
[b]З[/b]наю, ми вже давно дорослі,
[b]А[/b]ле серце лине в той клас, де
[b]В[/b]еселкові вчительські очі
[b]С[/b]понукали вчитися нас.
[b]І[/b] я знову згадую школу,
[b]С[/b]ерцем лину в дитинства края,
[b]П[/b]овертаюсь до того порогу,
[b]О[/b]д якого пішла у життя.
[b]Г[/b]рає сонце на шибках. Мені вже пора, та ти жди:
[b]А[/b]дже років шкільних не забути мені ніколи.
[b]Д[/b]е б не була – це в серці моїм назавжди.
в[b]И[/b]стої!
Я вернусь і вклонюся тобі, берегине моєї Отчизни, моєї землі –
рідна, сільська моя школо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457719
Рубрика: Акровірші
дата надходження 31.10.2013
автор: Ірина Трофимець