Моя зоря десь горить,
Її не загасити нікому,
Хоч ангел світла деколи спить,
Посилаючись на втому...
В нього доволі багато,
Рутинної важкої роботи,
Охороняє він багаття,
Від катаклізмів і негоди...
А на верхніх поверхах неба,
Здається все впорядку,
В морі плаває риба,
На суші - свої порядки...
Хоч тут буває і навпаки,
Реальність - особиста війна,
Та мерехтять мої маяки,
Хоч навколо глуха стіна...
Небесні невидимі сили,
Подають мені щоразу сигнал,
Я ж стараюся щосили,
Відчинити мрії зал...
Йду в темноті проти вітру,
Мандрівник в пошуку тепла,
Туди, де немає сліду,
Та незаймана ніким земля...
Там просто вірять у мене,
Чую магічний звідкись оклик,
Міняються декорації, сцени,
А вгорі негасне, палає вогник...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457768
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.10.2013
автор: Мандрівник