31.10.2013* 20:00
Новим стало те, що на моїй правій руці почали з'являтися знаки. Вони утворювалися так, ніби певним чином судини під шкірою долоні більше наповнювалися кров'ю.
Після моєї розмови із секретарем МАПЕ Галиною з'явився на місці хреста трикутник, в середині якого був овал звичайного кольору для всій долоні. Потім були інші різні знаки по різним ситуаціям. Я не міг зрозуміти що це означає, Голос не пояснював, а потім я взагалі припинив звертати увагу на це - ідуть якісь знаки, то хай і ідуть собі.
1990 рік добігав кінця. І хоча здавалося, що я, нарешті, знаходжусь серед людей - МАПЕ та зустрічі з колегами; викладання в КІБІ продовжувалося - теж колеги, хоча і інші; колектив сенсориків різного ґатунку в Енергодарі, але наближення Нового року показало, що я як був одиноким, то так і залишився ним. Новий рік мені не було де зустрічати. Безумовно, міг би напроситися до брата Валентина, але відчував, що і так вже перебрав його терпіння та терпіння його дружини Світлани, хоча вона ніколи навіть натяком не давала поводу так думати.
І тоді я зробив відчайдушний крок (не перший і не останній в моєму житті): взяв лижі та мінімум речей, сів на поїзд і поїхав у Славське з надією, що Карпати полікують мене, адже я давно закоханий в них. Можливо, що була туга/згадка за тим, як ми з моєю майбутньою дружиною-3 зустрічали Новий рік 1997/98 у Воловці.
Приїхав невдало. В готелі мене прийняли тільки на дві доби, які були вільні, поки не приїдуть ті відпочиваючи, які заздалегідь замовляли номери для зустрічі Нового року. До того ж сніг "скипів", як говорили місцеві, - температура трималася біля нуля і сніг налипав на лижі. Треба було прикладати титанічні зусилля для того, щоб добратися на вищі схили.
За добу Нового року виписали із готелю і я почав шукати притулку десь у приватних господарів. Знайшов. Господиня робила гроші на відпочинку і мала велику кімнату/веранду,в якій стояло 8 ліжок. Заповнені були не всі, мені пощастило.
По наївності я вирішив, що буду зустрічати Новий рік в ресторані, але коли ткнувся туди, то з'ясувалося, що і місця в ресторані були вже розписані за декілька тижнів до цього. Мені тільки і залишалося, що купити щось в магазині і зустрічати Новий рік самому в кімнаті/веранді, бо всі мої товариші по кімнаті розійшлися зробити це десь. Благо було радіо і я чув куранти.
Так закінчився той рік, рік моєї Ініціації і рік моєї Одержимості, рік початку поневірянь і, одноразово, продовження поневірянь, бо я весь час знаходився в цьому стані після того, як пішов від першої дружини. Той рік викинув мене зовсім в іншу площину існування, але я тоді ще і гадки не мав, що мене очікує, хоча потім, коли все не очікуване мною відбулося, з'ясувалося, що воно було Показане мені, тільки я його не бачив і не розумів.
20:45
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457786
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2013
автор: Левчишин Віктор