Це гра тіней
Що хочуть бути почутими
Побаченими розпізнаними
У відсутності кольоровості
Чи бодай же смугастості
Прийматимемо форму того
Біля чого проходитимемо
Навіть мимохідь
Tільки
Дивіться як спілкуються
Наші тіні
Ніби давно знайомі
Або навіть закохані
А ми навіть не підносимо очі
Один на одного
Стільки гімнастикування
Стільки виступів
У цьому всесвітньовідомому
Шоу наших тіней
Їм ще досі та все ще
Бракує глядачів
Та захоплених поглядів
Та скільки б ти
Не дивився на тінь
Вона залишиться тінню
Майже неіснуюча
Завжди залишиться
Майже
Але скільки би ти
Не закидав її
Мов чарівну вудочку
В надії зловити золоту рибку
Власної вартості
Не станеш від цього
Ані меньш ані більш
Вартісний
Піднеси очі до очей
І відважно-стрімко
Спробуй скоштувати щирості
Може втамуєш нарешті
Свою спрагу
Піднеси очі ще глибше
Сьогодні це світло є таким
Яскравим
Що в ньому зникли
Усі мої тіні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457885
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2013
автор: Харіс