Діти Шевченкові, не заплямуйте мови,
Ви ж українці, при любій зорі,
Смоктали груди з чистою любов’ю
І плакали тихенько на дворі.
Весь український рід - родина нерозумна,
Що поклоняється сусідам і «браткам»,
Розміщений давно по їхніх тюрмах,
Життя ж народу у його руках.
Не плачте й не ридайте - українці,
Не кланяйтеся їм, бо це не варт…
Нехай втікають із землі чужинці,
А в діток наших хай міцніє гарт!
З корита, що в державі - відлучіте!
«Кобзар» нас вчить, щоб розум берегли,
І землю нашу хлібом освятіте,
Ми – українці, але не раби!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457917
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2013
автор: Віталій Назарук