Моя рука в твоїй долоні,
а серце скуте, в кайданах,
як завжди, я противлюсь долі,
а ти літаєш, наче птах.
Літаєш ти у своїх мріях,
мене з собою тягнеш в вись,
не хочу я, та ти не чуєш,
кричу, молю: - боюсь, спинись!
Боюсь, що будемо щасливі,
боюсь нещастя і біди,
сама не знаю чого хочу,
напевно, того, що й і ти.
Нестерпно хочу, та не можу,
бо наші принципи з броні,
вони поріжуть нашу душу,
твою - мої, мою - твої.
Ти надто гордий і нестерпний,
неначе копія моя,
я навіть впертіша за тебе,
така натура і твоя.
Із губ твоїх, я п'ю отруту,
та не страшна мені вона,
в крові моїй протиотрута,
що гірше мого палача.
Мене обпалюють бажання,
та рани гояться у мить,
і жаль мені твого старання,
від нього дим з очей летить.
Дай витримку собі в терпінні,
і не журись, воно пройде,
ми наче крапелька в суспільстві,
яке не знає, куди йде.
Тяжкий тягар тобі не личить,
він тягне в низ тебе з небес,
ти робиш так, немов це звичай,
немов це твій нестерпний хрест.
Не хочу бути твоїм болем,
бо він, як камінь на душі,
не зможу стати твоїм сонцем,
яке засвітить в темноті.
Ти нагромаджуєш уміння,
ламаєш мій стереотип,
тобі так легко це вдається,
та я нажаль не є твій тип.
Пройди цю стежку з кимось іншим,
з тим, хто легкий мов білий пух,
не ті літа, щоб нести ношу,
невже про радість ти забув?
Згадай омріяні поеми,
якими марив ти весь час,
згадай же свою Есмеральду,
з якою ти пісні складав.
Забудь про мене, як про сон,
в якому я мов чорна хмара,
зітри мене з усіх вікон,
де малював ти білі кали.
Затьмарюється розум твій,
і зносить дах від слів пекучих,
чому ж забути ти не зміг?
Чи то ця доля неминуча?
Ми мов Монтеккі й Капулетті,
любов ворожа як капкан,
рядки шекспірівські й сонети,
жаль не написані для нас.
Та й не про нас оті картини,
що Рафаелло змалював,
і не для нас оті всі землі,
що десь їх Гамма відкривав.
Нема нам місця на землі,
і на Іллюзіумі тісно,
не на одній ми стороні,
нам разом бути уже пізно.
Чому життя з'єднало нас?
Чому не хоче відпускати?
Ми як ляльки з театру "Крас",
ніхто не вміє з нас кохати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457925
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2013
автор: Чуточка Божевілля