Земля українська - суцільна Голгота,
де поле неначе Череповище.
І Пам'ять розп'ята від Правди навпроти.
Та вітер чужинський на волі вже свище.
А Мати забута... апостоли ж вбиті.
Знов віру в труні заколисує ворог.
О скільки тут крові святої пролито.
Невже в Вифлеємі воскресла Гомора?
Все ті ж фарисеї червоні панують.
Надвоє роздерта у храмі завіса…
Століття стоять, мов столикі статуї.
З свиней повертаються вигнані біси…
А душі не можуть дібратись до неба,
бо досі земне відчувають тяжіння...
Так хочеться кРаю свобідного, де би
серця воскресали в надій вознесіннях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458007
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2013
автор: Олександр Букатюк