Літо, спека, зять і теща буряки сапають,
Сонце шкварить, вони бідні мало не вмлівають.
Зять хитренько посміхнувся, напився водички,
В холодочку примостився на м’яку травичку.
- Біжіть, мамо у крамницю, купіть сигарети,
Даю сотню, собі ж здачу візьміть до бюджету.
Від обурення у тещі аж скривило рота,
Та змовчала і побігла – бо грошей охота.
Ось і сонечко підбилось, ті сапають далі,
А зять курить й робить тещі натяки зухвалі:
Гляньте, мамо, на годинник – піднялися стрілки,
Чи мені б ви не принесли пляшечку горілки.
Дам дві сотні, здача ваша, - у вуса сміється,-
Що ж робити, біжить теща, аж курява в’ється.
Випив зятьок, осмілішав, прищурив очиці:
- За пів тищі можна разок врізать вас по пиці!?
Тещі й мову відібрало, але свердлить думка:
Пики жалко, але ж грошей буде повна сумка.
Підставила свої щоки, аж луна по полю,
Зять уже щасливий майже, вволив свою волю.
Раптом жінка на мобільний дзвонить і питає
Чи пенсію віддав мамі, бо вона ж чекає.
- Чуєш мила, не влаштовуй ти переполоху,
Не хвилюйся, не все зразу – віддаю потроху.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458009
Рубрика: Гумореска
дата надходження 02.11.2013
автор: Олена Бондар (Бондаренко)