свої слова до тебе
я покладу на пліт паперу
і відпущу у вільне плавання
океаном рук і очей
надіючись що колись
вони таки приб’ються
до берега твого серця
відбиті від тисячі рук
щоб стати рідними саме для тебе
і навіть якщо твоє серце стало пустелею
то під дією моїх слів
воно перетвориться в квітучий оазис
у якому я віднайду свій спокій
після безкінечних мандрів
протягом мільйонів днів
у вимірі сонреальності
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458011
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2013
автор: Олександр Букатюк