О диво! Білі крила
Зі справжнього пір’я,
Подарувала мила,
Забрала зневір’я.
Сама не знає того,
Як літаю по ночах,
Хочу викрасти зорі,
Їй обіцяні в снах.
Як кружляю над лісами,
Шукаю папороті цвіт,
Вірю, що під небесами
Збудуємо свій світ.
У ньому будем вдвох,
І більше не треба нікого,
Заберемо щастя в епох,
Засміється доля босонога.
А поки літаю ночами,
На крилах із мрії,
Та вірю у казку,
Доки заплющені вії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458018
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2013
автор: Apis