Не буди його, хай поспить ще. Бути левом не так вже й просто, -
Кам’яним охоронцем міста. В своїй величі він ласкавий.
Він – володар забутих вулиць, на яких ми всього лиш гості.
Під ногами чи то бруківка, чи то зерна гіркої кави.
Закохатись в доріг сплетіння. Цілувати ліхтарне світло.
І тягнутись до неба, ближче. У можливості бути певним.
Нам дозволено все це, поки між будинками непомітно
Ходять духи старого міста, зазираючи в пащі левам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458111
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2013
автор: Опівнічниця