Як думаєш, чому
На світі так багато сну?
І так мало волі?
Чому ми лиш спимо, їмо і бави
Збираєм без спину й без тяму?
Немов без уяви живем і не можем
Побачити сенс у щоденній рутині,
Щоденному сонці і русі дитини.
Я не жалкую й не прошу жалю
Я лиш питаю тебе - чому?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458159
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2013
автор: Темно-синій баклажан