Позбираю роки, мов горішки в хустину
І у вузлик міцний зав’яжу на ріжки.
Добігає вже осінь в часову щілину,
Витікає життя, я прошу: "Не спіши!"
Хоч не маю у ньому великого статку,
Чи ж то гроші - мірило здобутку всьому.
Маю діти, онучку: їм вірші на згадку,
В них частинку своєї душі я впишу.
А іще передам в естафету кохання,
Хай і в їхніх серцях променіє любов.
То є воля моя заповітна остання,
Щоб не трапилось з ними, - триматись разом.
03.11.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458285
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2013
автор: Валентина Ланевич